Косташ Юрій

Дата народження:  01.01.1968

Дата загибелі: 12.11.2022 (54 роки)

Місце народження: Україна, Чернівецька область, Чернівецький район, Рокитне

Місце поховання: Україна, Чернівецька область, Чернівецький район, Грозинці

Військова служба: Штаб-сержант, 10-та окрема гірсько-штурмова бригада «Едельвейс».

Юрій Косташ народився 1968 року в селі Рокитне тодішнього Новоселицького району в багатодітній сім’ї, де виховували семеро дітей – чотири дівчинки та троє хлопців. Батько був агрономом, мати також працювала у колгоспі, але більшу частину життя присвятила вихованню дітей. Юрко по закінченні школи вивчився на зварювальника. Потім була строкова служба в армії, під час проходження якої зрозумів, що бути військовим – його покликання. Військовій справі він віддав 11 років.

У січні 1998 року Юрій познайомився з молодою привабливою дівчиною Людмилою, і відразу зрозумів, що це його доля. Тож уже 16 листопада того ж року вони повінчалися, щоб навіки поєднати свої життя.

Юрій Косташ завжди був веселим, життєрадісним, з ним ніколи не було сумно. Та, водночас, військовий вишкіл відчувався у його вчинках і діях, був вимогливим, в першу чергу до себе, та суворим, але справедливим до інших.

Після військової служби Юрій спробував розпочати цивільне життя, щоб бути поряд з родиною, яку дуже любив і цінував. Працював заготівельником, потім – на підприємстві «Арго». П’ять років був за кордоном. У родині народилися троє дітей: Маргарита, Вадим та Дарина. Син перейняв від батька любов до військової справи і зараз навчається на третьому курсі Академії сухопутних військ ЗСУ у Львові. Молодша донька Дарина – у 8 класі, за словами матері, має батьків характер та була його улюбленицею.

Із 2018 року Юрій працював в Управлінні поліції охорони в Чернівецькій області. У 2020-му пішов служити за контрактом у Збройні Сили України. Родині сказав коротко: «Служити – це моє, це моя робота». Був штаб-сержантом, командиром взводу військової частини А3715. У 2023 році – командир евакуаційного відділення технічного забезпечення. Ризикуючи власним життям, витягував поранених побратимів з-під ворожих куль. Траплялося, що приходилось збирати пошматовані тіла наших воїнів, аби вони не дісталися на поталу загарбникам і щоб рідні могли поховати Героїв. Ця робота була найважчою навіть для бувалого вояки, але Юрій розумів: якщо не він, то хто?!

7 листопада 2022 року чоловіка поранив ворожий снайпер. Його перевезли у лікарню у Вінниці, але врятувати, на жаль, не змогли. 12 листопада 2022 року Юрій Косташ помер. Дружина Людмила розповіла, що мала недобрі передчуття: за два дні до поранення коханого їй наснився сон, у якому невідома людина сказала, що обручка, яку подарував їй Юрій під час вінчання, уже їй непотрібна, вона може її викинути. Та жінка заперечила: «Я ніколи її не викину, допоки буду жити». Поганий сон також наснився і наймолодшій татовій копії – донечці Даринці.

«Телефонував перед тим з передової і дав мені обіцянку, що повернеться живим… Але, на жаль… Не виходив на зв’язок – я зрозуміла, що щось сталося. Знайшли його у Вінниці в лікарні, у комі. Коли я підійшла, на обличчі побачила усмішку. А через пів години його не стало. І ця його усмішка запам’яталася мені на все життя…» – розповідає зі сльозами Людмила.

Юрій ніби спеціально тримався за життя з останніх сил і помер лише після того, як побачив востаннє кохану дружину. Людмила пригадує, що довго не могла знайти чоловіка і лише 12 листопада впізнала його у шпиталі по руках.

Поховали Героя у рідному селі Грозинці Топорівської громади, якраз у день, коли вони з дружиною повінчалися. А прожили разом 24 роки.

Навчання англійської мови в садочку відбувається через гру, пісні, мультфільми та інтерактивні ігри, щоб створити природне, веселе та захопливе середовище для дітей. Такий підхід допомагає розвинути комунікативні навички, навчитися розуміти та повторювати слова, а також робить процес пізнання світу нових можливостей цікавою пригодою, а не рутиною.

Живі, поки пам’ятаємо

У рамках відзначення Дня пам’яті захисників України та з метою гідного вшанування пам’яті військовослужбовців і учасників добровольчих формувань, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, увічнення їх героїзму, зміцнення патріотичного духу, у Грозинецькому ліцеї Топорівської сільської ради 1-5 вересня організовано та проведено національно-патріотичні заходи присвячені загиблим односельчанам.

Зокрема, 1 вересня в усіх класах ліцею відбулися перші уроки під гаслом «Живі, поки пам’ятаємо»

Учнівське самоврядування з педагогом-організатором Тодеріко Я.В. організували художньо-меморіальну виставку «Соняхи пам’яті», відвідали могили захисників та вшанували їхню пам’ять молитвою.

А також, доєдналися до обласного проєкту «Буковинські оборонці – 1000 історій гордості»

Перший дзвоник — як перший політ… Він несе в собі надію, тепло і новий початок. Нехай же він принесе всім нам сили, натхнення і здійснення найзаповітніших мрій! Але мрія — це тільки перший крок. Бо за нею йде дорога — дорога знань, досвіду, вибору, сили.

Нехай ця дорога стане початком великого навчального року, наповненого знаннями, дружбою та перемогами! І першими на шлях до знань стануть наші першокласники. Хай цей шлях приведе кожного з нас до власної перемоги. Бо українські діти — на крилах мрії, на дорозі світла, знань і свободи!

З новим 2025/2026 навчальним роком.

Віримо в Сили оборони України і в нашу непорушну силу духу!

Слава Україні!

У шкільному таборі Summer Language Camp, було проведено захопливе заняття на тему “Знайомство з штучним інтелектом”. Під час заняття діти дізналися:
– як працює ШІ та як він “навчається”;
– де зберігаються дані, які використовує штучний інтелект;
– які переваги та недоліки має ця технологія.

Також учні попрацювали з ШІ, який створює зображення за запитами, фантазії вистачило на цілу галерею 🎨

А ще діти зіграли веселу гру “Хто я?” у стилі штучного інтелекту: кожен приміряв на себе роль ШІ, намагаючись вгадати, ким він є, використовуючи логічні запитання. І все це — в “справжньому” космічному шоломі разом із нашим помічником Косміком 👨‍🚀✨

Було атмосферно, пізнавально та дуже весело! Продовжуємо відкривати світ технологій разом із нашими учнями!

В Україні, 4 червня вшановують пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України. Пам’ятний день було встановлено постановою Верховної Ради України 2021 року.
Діти. Маленькі українці найбільше страждають від війни… Катування, ґвалтування, вбивства, сирітство, депортація… Сльози, відчай, біль, злість і ненависть! Це те, що відчуває кожен з нас. Знищується народ. Знищується нація. Знищується основна цінність – наше майбутнє. Відібрані, скалічені життя наших дітей – це незагоєні довічні рани України.
Сьогодні учні Грозинецького ліцею розпочали день з хвилини мовчання, присвяченої пам’яті маленьких українців, чиє життя забрала війна На заняттях у літньому мовному таборі виготовили символічні паперові ангелики та провели акцію “Голоси дітей”. У межах акції діти почепили на дерева ангелики та дзвіночки, символізуючи голоси загиблих дітей. А також створили тематичну композицію, розклавши дитячі іграшки біля дерева з дзвіночками, як нагадування про те, що маленькі українці, що загинули, більше ніколи не зможуть гратися і сміятися.
Пам’ятаємо кожного янгола! Пам’ятаємо про маленькі серця загиблих українців! Не забудемо жодну жертву, не пробачимо ворогові, бережемо світлу пам’ять про кожну дитину!

Сьогодні розпочав свою роботу англомовний табір в нашому ліцеї. Розвиваємо навички англійської мови, вчимося через гру та діалог, відчуваємо радість спілкування, командної роботи та творчості.

Вітаємо ученицю 3 класу Соломію Настас з призовим місцем (диплом ІІІ ступеня) у міжнародному Всеукраїнському конкурсі «Змагаймось за нове життя», присвяченому творчості Лесі Українки, напрямок «Декламація». (керівник Валентина Продан).

Сьогодні в Грозинецькому ліцеї відбулась знакова подія. До нас завітав Георгій Бота – письменник, краєзнавець, громадський діяч, член Національної спілки письменників України. Нещодавно вийшла в світ його ювілейна 10-та книга з циклу “Долі з вогню, землі та любові”, яку презентували в шкільній бібліотеці. В своїх творах автор прагне передати думки, почуття та переживання героїв, використовуючи буковинський діалект, а в кожному селі він свій, неповторний. Мова, побут, традиції, переплетення історії країн з людськими долями – все це ми знайдемо на сторінках оповідань і новел Георгія Боти.

Більшість творів написані на основі реальних подій, обрамлені художнім словом автора.

До презентованої збірки ввійшли два оповідання “Ангел-Спаситель” і “Викрадення молодої” , в сюжет яких лягли історії, розказані Людмилою Снігур і Тетяною Телекі-Тодоріко – наших грозинчан. Поважними гостями дійства були староста села В.І.Гавриш та Тетяна Телекі, бабуся якої стала праобразом героїні оповідання.

Бібліотекар Валентина Мойсова.

Сьогодні, 26 травня, в Грозинецькому ліцеї відбулась остання робоча лінійка в цьому навчальному році, присвячена юним талантам та ерудитам ліцею. У нас є ким пишатися. Є потужний потенціал творчої та обдарованої молоді. Серед наших учнів ті, хто славиться навчальними досягненнями. Ті, хто заглиблюється в таємниці наук і досліджень. Ті, хто, не шкодуючи себе на бігових доріжках та ігрових майданчиках, завойовує призи та медалі. Ті, хто дарує свій талант, свою творчість, своє мистецтво вдячним глядачам.

Начальник Гуманітарного відділу – відділу освіти, культури, молодці та спорту Топорівської сільської ради Надія Кирнац нагородила грамотами та призами переможців територіальних і обласних олімпіад, конкурсів, змагань.

Пишаємось і щиро вітаємо наших ліцеїстів! Бажаємо подальших успіхів, знайти себе в житті, щоб обраний шлях був радісним і світлим.

Від імені всіх номінантів дякуємо тим, хто дає нам крила надії, творчості, наснаги, крила, які з кожним днем підносять нас вище і вище – нашим вчителям та батькам.