Я пишаюсь своїм батьком ,тому що він – Герой, який загинув заради моєї сім’ї та нашої країни. Його жертва та відвага завжди будуть в пошані. Я пишаюся тим, що він був моїм батьком та завжди надихав мене на мужність та самопожертву. Залишив незабутні спогади та приклад для нас усіх – Коверега Дмитро Борисов, на позивни Тихий.  Снайпер-розвідник, відважний воїн, тато та чоловік, який боровся із загарбниками.

28 лютого 2022 року був мобілізований до лав ЗСУ в 115 ОМБР, та  до 19 березня 2023 року брав участь у найзапекліших вуличних боях в самому серці Сєвєродонецька та Лисичанська, де отримав перші поранення та кантузію. Також пережив важкі бої в Опитному, Бахмутського району, де отримав найважче уламкове поранення в плече.

Не зважаючи на це, він одразу ж повернувся за своїм побратимом, який теж був поранений, батько допоміг евакуювати його. Але, на жаль, захисник загинув, так, як отримав ще одне мінометно-уламкове поранення не сумісне з життям.

 За батьком залишилися героїчні битви в Пісках, Донецькому аеропорту, Водяному, Двурічному,16 січня був переведений в 14 ОМБР «Князя Романа Великого».Татусь відданий воїн, який рятував та оберігав своїх побратимів, жертвував собою заради них. За весь час служби врятував 30 військових у Водяному, яке згадувалося вище.

  Сидівши в окопі по пояс в воді, він почув тріскіт гілок в лісі, а за нею кинуту гранату загарбників, вибуховою хвилею батька викинуло вбік, отямившись він одразу кинувся до позицій іншої групи та попередив їх про наступ орків, таким чином врятувавши їхнє життя.

Останній свій бій здійснив у Дворічанській селищній громаді, Куп’янського району, Харківської області, селі Гряниківка. Героїчно закривши собою 22-річного командира відділення, від навали уламків міномета…

До останньої хвилини життя батько боровся та зробив багато героїчних вчинків, які беззаперечно характеризують його, як справжнього Героя України!

Татусю, ти в мене накращий, пишаюсь тобою!

Слава Героям…