8 січня цього року виповнилося б 90 років від дня народження Василя Симоненка – одного з найвідоміших українських письменників. Василь Симоненко запам’ятався як митець-лірик і публіцист, сатирик і гуморист, прозаїк і критик.

У кожної людини є свій життєвий шлях. В однієї він рівний, довгий, без перешкод, а в іншої – навпаки, тяжкий і звивистий.

Симоненкова дорога – важка, трагічна і коротка. Василь Симоненко прожив неповних 29 літ, і з них на літературну творчість припадає 10.

За життя поета вийшла друком лише одна збірка – «Тиша і грім», інші побачили світ тільки після його смерті.

Незважаючи на різні перепони і заборони на друк, слово поета поширювалося між людьми. Ніяка цензура не могла його зупинити.

Поезія Василя Симоненка самобутня, духовно невичерпна, пронизана любов’ю до Батьківщини. Вона йде від серця самого народу. Кому не байдужа доля українського народу, той не може залишитися байдужим до його творчості.   

“Його дитинство чуло ридання матерів, що божеволіли від горя та фронтових похоронках, воно брело за ним скородити повоєнні поля, тяжко добувати хліб насущний. Скупе на ласку було, мінами й снарядами бавилося його дитинство”- писав Олесь Гончар про Василя Симоненка.

  Творчість митця залишається живою і пророчою донині, адже в багатьох його віршах відображені події, які й тепер болісно нагадують реалії  сучаснох України.

 Учні 7-9 класів Грозинецького ліцею вшанували пам’ять Василя Симоненка декламуванням віршів.