25.03.2022 року в Грозинецькому ліцеї відбулось засідання атестаційної комісії І рівня, дистанційно. Щиро вітаємо наших колег з успішною атестацією, Дякуємо за творчість і професіоналізм. Пишаємось вами. Працюємо, наближаємо нашу перемогу. Миру нам! Слава Ісусу Христу. Слава Україні!
Все буде Україна!
Як допомогти собі, якщо Ви покинули свій дім?
1) Поважайте свій вибір. Зупиняйте себе від думок “якби я знав, я би”, “а от можна ж було зробити так…”. Ви вирішили поїхати, тому що на той момент – це було найкраще рішення з огляду на ту інформацію, яка у Вас була.
Хтось їде, тому що розбомбили їх дім. А хтось, тому що страшно. І кожна причина важлива. Емоційний фон для деяких людей настільки важкий, що Вони не можуть залишатися в ньому. А якщо залишаться, то помруть заживо.
Звичайно, будуть люди, які спробують Вас соромити і я думаю, що й Ви самі відчуваєте провину – її зараз відчувають майже всі. В період страху зручно напасти на когось, хочеться знайти ворога. Не входьте в суперечку. Ніхто зараз не знає, що правильно: їхати чи залишатися. Це все суб’єктивні думки.
2) Починайте знайомитися з новим простором. Познайомтеся зі своєю вулицею, виберіть, де Ви будете купувати каву чи оберіть постійний маршрут для прогулянки. Це дасть відчуття стабільності.
3) Ви маєте право на горювання/ страх. Навіть якщо Вас не бомблять, у Вашій країні війна. Ви втратили минуле життя, тому звичайно у Вас має бути період горювання. Не змушуйте себе бути щасливим, навіть якщо Ви в Парижі. Евакуація – це не туризм.
4) Кожен має право на свій вибір. Люди, які хочуть залишитися вдома, мають на це право. Ви не можете насильно перевезти своїх рідних, друзів, батьків. Для когось залишити дім чи Україну = депресія. Для них опорно – не їхати і цю опору не варто забирати. Зрозуміло, що Ви переживаєте. Але тут якраз проявляється шкідливий егоїзм.
5) Тримайте зв’язок з людьми. Це можуть бути українці, які також виїхали. Знайдіть центри волонтерства. Якщо дуже важко соціалізуватися, виберіть онлайн зустрічі. Усім рекомендую групи підтримки. Це найефективніший спосіб уберегти себе. Спілкуйтеся з тими, хто дає Вам ресурс і обмежуйте спілкування з тими, хто спустошує.
6) Не поспішайте. Зараз не можлива довоєнна продуктивність. Це норма, потім все повернеться.
7) Якщо Ви хочете погуляти по парку, сходити в ресторан чи на манікюр і для Вас – це доступно – робіть! Нікому не стане краще від Вашого нещастя. А якщо Ви наповнетеся, то зможете щось дати іншим. Бережіть себе та близьких! Все буде добре!
Практичний психолог Гончар Мар’яна Вікторівна
Практичний психолог Гончар Мар’яна Вікторівна
Дитина у психотравмувальних обставинах
Як батькам надати дитині першу психологічну допомогу?
Психіка дитини, яка знаходиться в епіцентрі бойових дій, постійно перебуває під негативним впливом. Кожна дитина, яка стала свідком бойових дій, вважається фахівцями травмованою. Оскільки у нинішніх обставинах не всі мають змогу звернутися за фаховою допомогою, саме батькам необхідно надавати дитині першу психологічну допомогу.
Нижче – декілька порад для батьків, як допомогти дитині і не допустити погіршення її психоемоційного стану:
1.Режим дня. Повертайте дитину у звичний режим дня, це прискорює «загоєння» психотравми. На жаль, не в усіх є можливість наразі повернутися до того режиму, який існував раніше, тож можна створити новий режим дня для дитини, виходячи із тих можливостей, які у вас є. У режимі дня дитини мають бути: гігієнічні процедури, прийоми їжі, елементи навчання, ігри з дорослими, вільна гра, час для бесід та казок (або цікавих історій), сон.
2.Обговорення тривожних подій. Такі розмови є дуже корисними для емоційної розрядки. Після кожного спуску в укриття, сигналів тривоги, звуків бойових дій проводьте невеличкі сімейні бесіди, де кожен має розповісти, що він відчував протягом всього тривожного періоду (на початку тривожних сигналів, під час перебування в укритті та після). Цей метод дозволяє дитині емоційно відреагувати, побачити, що її відчуття співпадають з відчуттями дорослих, і вона не сама, а також зняти емоційне напруження.
3.Нові ритуали. Створіть нові ритуали, які допоможуть відчути дитині єдність та силу сім’ї. Це може бути читання вголос, вечірні обійми всією сім’єю, спільні молитви або співи.
4.Щоденне спілкування на різні теми. Спілкування є базовою потребою кожної людини. Щоб дитина не почала ізолюватися, вона потребує постійного спілкування та емоційного залучення дорослих. Ви можете обирати різні теми для розмов, не фокусуючись на травмуючих психіку подіях.
5.Емоційна близькість. Одним із психологічних компонентів, важливих для виживання дитини, є емоційна близькість з батьками. Щоб її укріплювати та зберігати треба: обіймати дитину, говорити, що ви її любите, хвалити її (за сміливість, за витримку, за якісь вміння, що демонструє дитина), грати з нею, смішити, розділяти з нею емоції.
6.Почуття гумору. Намагайтеся жартувати та посміхатися, сприяти тому, аби посміхалася ваша дитина. Гумор має терапевтичну дію, підтримує та зцілює.