Втрачені таланти.
Сьогодні на бібліотечному уроці учні 8-А класу (класний керівник Анна Настас) говорили про письменників, яких вбила росія, які віддали своє життя за Україну. Восьмикласники читали вірші поетів, які загинули на війні. Серед них і Володимир Вакуленко і Максим «Далі» Кривцов.
Вірш Максима Кривцова зі збірки «Вірші з бійниці»
Моя голова котиться від посадки до посадки
як перекотиполе
чи мʼяч
мої руки відірвані
проростуть фіалками навесні
мої ноги
розтягнуть собаки та коти
моя кров
вифарбує світ у новий червоний
Pantone людська кров
мої кістки
втягнуться в землю
утворять каркас
мій прострелений автомат
заржавіє
бідненький
мої змінні речі та екіпу
передадуть новобранцям
та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою.

Розіп’ята на соняхах сварга,
Сага маків, до вічності сплин…

Розквітнути фіалкою – цвісти маками!!!

Ілюстрація учениці 8-А класу Лізи Урсатій до вірша Володимира Вакуленка «Сага маків»

Війна вбиває людей і народжує поетів. Справжні поети, народжені війною, бо прийшли в цей світ, щоби вбити війну! Творіння письменників на фронті – свідчення великої війни, що мала нас знищити, викорінити українську культуру, мову, історію. Але всупереч усьому ми вистоїмо!
Поезія здатна руйнувати мури, якими обгороджено душі, сягає сердець: відкритих, зболених, чутливих, сердець, які поміж сирен вчаться жити далі.
Доки триває війна, нові вірші пишуть у ЗСУ!

Бібліотекар – Валентина МОЙСОВА